Вчора я їхав із Польщі до маленького міста на заході України під назвою Хмельницький. Я планую залишитися тут до кінця жовтня, зосередившись на тому, щоб дізнатися більше про Україну та український народ. Можливо, я знайду репетитора, який допоможе мені навчитися розмовляти українською, і, ймовірно, я також буду волонтерити в місцевих гуманітарних організаціях чи школах.
Моє перше враження від Хмельницького дуже приємне. Незважаючи на те, що вчора рано вранці російський ракетний удар завдав шкоди місцевій електромережі, а сьогодні рано вранці було оголошено дві тривоги про повітряний наліт, люди, яких я зустрів, здавалися загалом енергійними та в хорошому настрої. Магазини та крамниці були закриті вранці через тривогу про повітряний наліт, але до обіду підприємства відкрилися, люди та машини були на вулицях, і, здавалося, все було як завжди. Був чудовий, сонячний осінній день, та й приємна погода, мабуть, теж допомогла трішки підняти настрій.
Увечері я зустрів за вечерею пару новоспечених місцевих друзів — двох українців років двадцяти. Їм було дуже цікаво життя в Сполучених Штатах. Одне запитання, яке вони поставили, полягало в тому, скільки часу зазвичай потрібно для досягнення американської мрії? Коли я запитав їх, що для них означає американська мрія, вони сказали, що коли у вас буде достатньо грошей, щоб мати власний дім і жити безтурботно, ваша американська мрія здійсниться.
На жаль, я не зміг чесно й відверто відповісти на це дуже просте запитання, тому що я вважаю, що як американці ми зобов’язані заслужити решті світу за нашу американську мрію. Борг є заборгованістю, тому що наша американська мрія значною мірою фінансується сумлінністю та надією менш щасливих людей у всьому світі.
Дійсно, ми можемо фінансувати наш екстравагантний спосіб життя в Сполучених Штатах значною мірою тому, що люди в усьому світі сприймають Сполучені Штати як джерело багатства та опору стабільності в бурхливому світі. З економічної точки зору ми платимо за нашу американську мрію доларом США. Як нація, ми маємо величезний торговельний дефіцит, що означає, що ми споживаємо набагато більше, ніж виробляємо, і значна частина нашого способу життя «Американської мрії» підтримується за рахунок імпорту товарів і послуг з-за кордону. І ми оплачуємо всі ці додаткові товари та послуги, просто випускаючи долари США. Іншими словами, долари США розглядаються в торгівлі як щось більше, ніж просто засіб обміну – долари насправді мають внутрішню цінність як фінансові активи самі по собі. Кожен долар США, який використовується в міжнародній торгівлі, по суті, є невеликою інвестицією в майбутнє США – позикою, наданою на віру в те, що Сполучені Штати й надалі процвітатимуть як надійна гавань і оплот проти хаосу у світі майбутнього.
Ця віра світу в Сполучені Штати як захист від небезпек майбутнього є священною довірою. Ми, американці, маємо перед людьми світу, такими як двоє молодих українців, з якими я сьогодні розмовляв, урочистий обов’язок заслужити цю довіру (і високий рівень життя, який вона нам дає), рішуче працюючи, щоб зберегти нашу стійкість і здатність перемагати над непередбаченими викликами. Щоб існувати стійка американська мрія, її слід пом’якшувати чітким розумінням того, що наш надзвичайно комфортний рівень життя залежить від того, що ми збережемо обґрунтовану та стійку позицію відносної стабільності в геополітичній екології цього бурхливого світу.
Це важке завдання, особливо в світі, де живуть такі агресивні та войовничі будівники імперії, як Росія. Коли такий агресор, як Росія, намагається зруйнувати світовий порядок і стабільність, кожен громадянсько налаштований американець повинен взяти участь у роботі з відновлення порядку. Нам потрібно показати нашим союзникам — людям країн світу, які дивляться на нас як на оплот безпеки та стабільності та відповідно інвестують у наш долар США, — що їхня справа є нашою справою, їхня боротьба є нашою боротьбою, їхній біль це наш біль, і ми будемо стояти пліч-о-пліч з ними, щоб перемогти перед лицем труднощів. Це борг, який ми маємо перед рештою світу в обмін на привілей жити нашою американською мрією.