Сьогодні вдень Геннадій оголосив у будинку престарілих «День перемоги над грипом» і приніс на святкування торт і газовану воду.

Дійсно, таке відчуття, що зараз тут, у будинку престарілих, усе майже повертається до норми. Мешканці все ще приймають таблетки антибіотиків, але, здається, ніхто більше не страждає від неприємних симптомів. Здається, що весь персонал також повернувся здоровий. Також я щойно дізнався від Геннадія, що його чотирирічна дочка сьогодні вранці повернулася додому з лікарні. Останні чотири дні вона була в лікарні, лікувалася антибіотиками від бронхіту.

Дивом, здається, я врятувався від усіх цих хвороб (стукаю по дереву).

Проте в лікарні у нас ще троє мешканців.

Перший мешканець, чоловік Автанділ, потрапив у лікарпо більше тижня тому, ще до грипу. Хоча йому лише за шістдесят, він паралізований від численних інсультів і не може стояти чи робити що-небудь зі своїми ногами. Через поганий кровообіг і тромбоз він отримав зараження крові в одній нозі і був доставлений до лікарні для лікування. Лікування виявилося ампутацією стегна. Потім, коли він ще перебував під наглядом у лікарні для відновлення після операції, персонал лікарні виявив початок інфекції й на іншій нозі, тож лікар вирішив ампутувати й цю. Ймовірно, пройде ще тиждень або близько того, перш ніж Автанділ зможе повернутися додому, якщо все буде добре.

Другий мешканць, чоловік Євгеній, захворів на якусь серйозну респіраторну інфекцію на початку нашого «сезону грипу». Геннадій відвіз його в лікарню на рентген та обстеження, і в лікарні вирішили залишити його. Він уже п’ятий день у лікарні, і сьогодні Геннадій мені сказав, що можливо, він скоро повернеться додому.

Третій мешканць, чоловік Лео, один із тих, хто послизнувся і впав 2 день Сезон грипу. Він сам спускався сходами біля головного входу до будівлі, коли впав. На щастя, Людмила, яка працювала на кухні на другому поверсі над під’їздом, почула його крик знизу і швидко кинулася на допомогу. Я виніс інвалідний візок на вулицю, ми посадили його у візок та повернули в будівлю через задній вхід, який має пандус. Ми поклали його в ліжко і дали йому влаштуватися. Ми могли бачити, що його нога опухла, і він відчував стріляючий біль, коли ногу зачіпали, але біль не був постійним і нога не була зламаною. Біль не вщух протягом ночі, і коли наступного дня прийшов лікар, він оцінив, що вірогідність того, що стегно зламано, становить 90%. Протягом наступних кількох днів його стан не покращувався, стріляючий біль робив будь-які рухи дуже болісними та напруженими, включаючи відвідування туалету та особисту гігієну. Тож вчора вранці Геннадій викликав швидку, щоб Лео відвезли до лікарні. Ми ще чекаємо на його прогноз.