Я був дуже зайнятий, допомагаючи в будинок престарілих сьогодні. Нас не вистачає, тому що директор Геннадій від’їхав на вихідні, а двоє штатних працівників хворіють. Тож сьогодні ми з медсестрою Євгенією разом виконували всю «нижню» роботу. «Робота внизу» означає все, крім приготування їжі. Роботи на нижньому поверсі включають санітарію та гігієну для мешканців, подачу їжі, годування з ложечки мешканців, які не можуть поїсти самостійно, прання білизни, миття підлоги, прибирання туалетів, винесення сміття тощо. Крім того, я помив весь брудний посуд після обіду, а Євгенія помила після вечері. Сьогодні вранці тут був ще один волонтер, який мив посуд після сніданку. Це дуже багато роботи для трьох людей, але я впевнений, якби я і мій колега-волонтер тут не були, Євгенія все зробила б сама – вона суперефективна.
Я почав ранок перед приїздом Євгенії з швидкої перевірки, кому з лежачих потрібно змінити підгузки до сніданку. Я знайшов двох мешканців із дірявими підгузками, яким перш за все потрібно було змінити постільну білизну. Був і третій чоловік, якому зазвичай не потрібні підгузки, але він намочив ліжко вночі. Але я засмутився через нього, тому що думав лише про справді безпорадних, недієздатних людей, які вічно в пелюшках. Також я знайшов четвертого чоловіка, який зазвичай не прикутий до ліжка, але сьогодні вранці не схотів вставати з нього. Вчора він почував себе некомфортно, а сьогодні вранці мав жахливий біль у горлі та взагалі не піднімався з ліжка. Думаю, за весь день він з'їв лише половину бутерброда і випив трохи чаю.
Ще одна з прикутих до ліжка бабусь сьогодні теж не захотіла їсти. Кожного разу, коли ми її садили, вона просто хотіла впасти назад у своє ліжко. Зрештою, ми змогли погодувати її половиною банана, поки вона лежала, але вона нічого не пила.
Минулого тижня Геннадій і його дружина хворіли. Зараз двоє інших штатних співробітників занадто хворі, щоб працювати, а кілька мешканців також мають лихоманку – я боюся, що ми можемо наблизитись до суворого сезону грипу. Сподіваюся я, мабуть, теж його зловлю, будь-якого дня.
Незважаючи на метушливий ранок, до обіду все було під контролем, і ми з Євгенією мали кілька вільних хвилин, щоб розмістити ще кілька частин у пазлах, які ми складали в інтернатній залі. Поки ми гралися з пазлами, один із мешканців, Віктор, підкотився до нас на своєму інвалідному візку, щоб поспілкуватися. Він хотів розповісти мені про свою доньку в США. Він теж мріє поїхати до Америки. Геннадій мені вже дещо розповідав про ситуацію Віктора. Є певні ускладнення, наприклад, його дочка має труднощі з отриманням українського паспорта для нього (можливо, через перешкоди у воєнний час, я не впевнений), а також, через проблеми зі здоров’ям, Віктора адже він потребуватиме супровід лікаря під час польоту до Сполучених Штатів. Якщо в аудиторії є лікарі, які готові розглянути можливість приїзду в Україну, щоб супроводити Віктора до його дочки в Массачусетс, будь ласка, зв’яжіться зі мною електронною поштою за адресоюф [email protected].